Вхід на сайт

Привіт, шановний відвідувач нашого сайту!
Введіть ваші дані. Якщо потрібно, можна відновити пароль

Ввійти на сайт Реєстрація на сайті
Моє місто Красилів » Новини Хмельниччини » Собаки – частина його життя



-12+

Собаки – частина його життя

Наша справжня адреса -

Собаки – частина його життя
Понад тридцять років Микола Фреюк із села Колісець на Теофіпольщині займається розведенням мисливських гончаків


На вихідні, особливо у період мисливського сезону, його дуже важко застати дома.
– Ви не уявляєте, яке це задоволення – провести цілий день у погоні за звіром, а ввечері посидіти біля багаття, поспілкуватися з однодумцями, які приїжджають із різних районів нашої області, сусідньої Тернопільщини та інших куточків України. Після таких розмов настає особливий душевний спокій і рівновага. У цьому полягає весь сенс мого життя, – розповідає Микола Фреюк.

Пес Набат приніс пану Миколі першу славу
Однодумці Миколи Івановича – це ті, хто професійно або на любительському рівні займається розведенням мисливських собак та полюванням. З ними постійно їздить на міжобласні, всеукраїнські і міжнародні виставки та випробування, де зі своїми чотириногими вихованцями заробляє дипломи та заслужені нагороди. За більше як тридцять років заняття мисливським собаківництвом Микола Фреюк ще з жодного разу із таких заходів не повертався з порожніми руками.

Першу славу приніс пес Набат, якого придбав у 1981 році. Він відрізнявся енергійним пошуком, здатністю вирахувати слід звіра і мав тонкий нюх, мисливську пристрасть й наполегливість, володів музикальним та лунким голосом, був слухняним, прекрасно орієнтувався на місцевості, ніколи не блукав.

– Дилетанти в цій справі часом запитують: «А чого ваш гончак не гонить звіра на вас? Ви ж його годуєте». Гончак ніколи не гонить на когось. Напрямок руху диктує не гончак, а звір. Рятуючись від страшної пісні, що лунає за ним, звір намагається іноді збити з пантелику пса тим, що проходить по своїх же слідах. Скажімо, заєць, для того, щоб стати на свій слід, мусить зробити величезне коло діаметром до трьох кілометрів. Завдання мисливця вийти на це коло і зустрітися з втікачем. Успіх полювання залежить від багатьох якостей, як властивих породі і закладених спадково, так і прищеплених гончакові систематичною нагонкою, вишколом, досвідом полювання. Традиційним об'єктом такого полювання вважається лис, заєць, єнотовидний собака, дикий собака, козуля. Колись говорили: «Піду, послухаю гончаків». Я й тепер знаю людей, котрим, якщо поставити вибір, що взяти на полювання: рушницю або собаку, то рушниця, мабуть, залишиться вдома. Послухати гончаків цікавіше, ніж стріляти, – продовжує свою розповідь пан Микола.

Та, либонь, найцікавіше брати участь у випробовуваннях, які, зазвичай, проводяться напередодні відкриття мисливського сезону. Сюди з'їжджаються найзаповзятливіші прихильники цих змагань. Мисливські якості гончаків виявляються й оцінюються за більше як десятьма основними параметрами. Враховуються самостійність, наполегливість у розшуку, рівність гону і його тривалість, здатність за допомогою нюху знаходити і гнати звіра, рівність ніг, швидкість при переслідуванні звіра, поведінка на повідку, швидкість підходу на сигнал ведучого і чітке виконання його команд.
– Набат відповідав усім цим якостям, тому й здобув чимало дипломів і зробив мене відомим серед собаководів, не тільки України, а й всього колишнього Радянського Союзу, – з гордістю пригадує Микола Іванович.

Він з повним правом зараховує себе до числа професіоналів. За три з лишком десятиліття видресирував і виплекав більше півсотні собак.

Ще у дитинстві мріяв про чотириногого друга

Собак він любив змалку і завжди хотів мати вірного чотириногого друга. Але не було де взяти толкового. Через те одного разу вкрав маленького песика в сусідів. І дуже плакав, коли його назад забрали господарі та ще й висварили за ганебний вчинок.

Першого собаку придбав того року, коли йшов в армію. А поки повернувся зі служби, хтось його вкрав.

– А чому саме гончакам надаєте перевагу? – запитую у Миколи Фреюка.

– Наприкінці сімдесятих років мені подарували руського гончака. Він настільки сподобався, що інших порід не визнаю. А прагнення займатися мисливським собаківництвом на професійному рівні виникло під час навчання на зооінженерному факультеті Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Випадково познайомився з нинішнім головою тамтешньої районної ради Українського товариства мисливців та рибалок Володимиром Коропчуком, коли той вигулював свого собаку. Відтак вже дружимо тридцять другий рік. Один одному допомагаємо, підказуємо. Маю однодумців по всьому СНД. Часто приїжджають собаководи з Бєлгорода, Іванова, Калуги та інших відомих міст, привозять самку на злучку, щенят на обмін, радимося, де можна придбати собак із високими мисливськими якостями, – каже Микола Іванович.

Паралельно із зооінженерією освоїв кінологію – науку про дресирування та особливості розведення собак. Він із задоволенням розповідає про цікаві випадки із життя своїх підопічних. Один з них запам'ятався по-особливому. Років з тринадцять тому з односельцями поїхали полювати у Шумський район Тернопільської області. Недалеко від селища Великі Дедеркали два пси Миколи Фреюка погналися за косулями і довгий час не поверталися. Мисливці ніяк не могли їх дочекатися. Промокло взуття, змерзли. Поїхали додому перезуватися. А коли повернулися, то на тому місці, де починали полювання, побачили лише Амура. Байкал аж наступного дня, подолавши сорокап'ятикілометрову відстань, прийшов додому.


Микола ЗАВЕРУХА.
Фото з архіву Миколи Фреюка.
джерело

АвторFedКоментарів0Переглядів3784