Вхід на сайт

Привіт, шановний відвідувач нашого сайту!
Введіть ваші дані. Якщо потрібно, можна відновити пароль

Ввійти на сайт Реєстрація на сайті
Моє місто Красилів » Про Красилів » Про місто Красилів » Красилів: історія нашого міста



-46+

Красилів: історія нашого міста

Наша справжня адреса -

Славне місто КРАСИЛІВ


Красилів: історія нашого міста


Красилів – місто, центр адміністративного району, розташоване за 36 км від обласного центру, на правому березі річки Случ (притоки Горині). На східній околиці міста знаходиться залізнична станція Красилів Південно-Західної залізниці.

Перша історична згадка про Красилів датується 1444 роком. 16 січня великий литовський князь Свидригайло видав жалувану грамоту своєму слузі Михайлу Олехновичу на кілька поселень в Кременецькому повіті, в тому числі і на Красилів на Случі. Цей документ є першою писемною згадкою про райцентр.

На початку ХVІ століття Красилів поступово перетворюється в адміністративний центр Кузьминської волості. Тут будується дерев’яна фортеця, її справця вже керує всіма збройними силами краю. 9 вересня 1517 року Красилів набуває статусу міста з обмеженим магдебурзьким правом

В ХVІ – першій половині ХVІІ ст. згадується як мале місто (містечко). Спочатку це торгово-ремісничий центр Кузьминської, з 60-х р. ХVІ ст. – Красилівської (Красної) волості.

З кінця ХVІ ст. містечко зазнавало дуже часто спустошливих нападів татар. Великих спустошень зазнав Красилів в роки Національно-визвольної війни середини ХVІІ ст.. Коли в 1629 р. тут налічувалося 280 будинків і майже 2 тисячі населення, то вже в 1653 р. тут залишилося всього кілька будинків, а реєстри 60-70-х рр. ХVІІ ст. вказують на майже повний занепад міста.

Населення Красилова брало активну участь у гайдамацькому русі. За участь у ньому групу вихідців з Красилова на чолі з Антоном Пилиповичем було засуджено на каторжні роботи.

Відродження розпочалося тільки на початку ХVІІІ ст.. На той час в містечку вже змінилося кілька власників, якими були князі Заславські (після князів Острозьких), Любомирські, Сангушки. З 1753 р. Красилів переходить у власність князів Сапег, які володіли ним більше ніж століття.

Розквіт райцентру розпочався після відміни кріпосного права. Особливо пришвидшився розвиток містечка, коли власником маєтку став Е.Маньковський. Місцеве акціонерне товариство в 1842 році пустило в дію цукроварню. В 1870 роках в місті діяло 12 грабарень, винокурний завод, вапнярка та 66 крамниць. За календарем Південно-Західного краю в Красилові в 1873 році числилось 653 господарства з населенням 2416 чол. Через двадцять років у місті нараховувалося вже 8806 мешканців. На той час тут розміщалося волосне управління, міщанська управа, торгово-телеграфна контора, земська поштова станція, призивний пункт, земська лікарня і лікарня при цукровому заводі, аптека, земське однокласне училище, бібліотека, 85 лавок, з них 35 бакалійних, мотузяна фабрика, чавунно-ливарний, машинобудівний, винокурний та шкіряний заводи.

Перша світова війна й українська революція відкинули Красилів в сфері економіки, на багато років назад. Більшість його підприємств призупинили свою діяльність, а деякі з них розпалися назавжди. З встановленням радянської влади тут створюється сільська рада, хоча до 1925 року ще зберігався статус містечка.

В роки НЕПу значних успіхів було досягнуто в розвитку економіки: розширилась торгівля, збільшилась кількість кустарних промислів, з’явилися перші кооперативні об’єднання. 7 березня 1923 року Красилів став центром однойменного району, з населенням 6005 чоловік. Більша частина населення займалася індивідуальним сільським господарством.

В 1926 році починає працювати машинно-тракторне господарство (МТТ) та товариство спільного обробітку землі (ТЗОС).

У 1930 році Красилів переведено до категорії селищ міського типу. З 3 лютого 1932 року по 26 лютого 1935 року він був позбавлений статусу районного центру, який на той час перенесено до Антонін. У січні 1931-го року в Красилові почала діяти новостворена МТС, на цукровому заводі в 1932 році започаткувала свою роботу міжобласна автотракторна ремонтна майстерня.

В роки голодомору вмирали від недоїдання і в Красилові, але точне їх число невідоме.

В 1940 р. в Красилові діяв цукровий завод, ремонтні майстерні та ряд промислових артілей.

Фашисти окупували Красилів 8 липня 1941 р. Було утворено районну управу та інші органи нової влади. За часів німецької окупації гітлерівці та їх прислужники розстріляли 3255 мирних жителів, 474 чол. забрали на каторжні роботи до Німеччини, спалили 117 житлових будинки. За героїзм і ратні подвиги на фронтах війни 240 красилівчан удостоєні урядових нагород, Н.К.Кізюн став Героєм Радянського Союзу. У 1942-1943 р.р. тут діяла підпільна організація, яку фашистам вдалося викрити. Більшість підпільників загинуло.

Радянські війська визволили Красилів 9 березня 1944 року.

Першим підприємством, яке відновило свою роботу стала місцева МТС, яка вже в березні 1944 року розгорнула весняно-польові роботи. В 1947 році розпочалося будівництво газокомпресорної станції, селища газопроводу. В 1950 р. розпочалася електрифікація села; торговельне обслуговування населення Красилова здійснювали раймаг, сільмаг, буфети, чайна, продмаг, універмаг робкоопу. Діяли 2 готелі, три перукарні, майстерні по ремонту годинників, три фотостудії.

Лише наприкінці 50-х років Красилів в основному відбудувався. В 1957 р. йому було надано статус робітничого селища, а з 1964 р. – стає містом районного підпорядкування.

Найбільшого розвитку в будівництві та окультуренні місто досягло у 1963- 1973 роках, коли на посаді першого секретаря райкому перебував Павло Карпович Бабенко. За цей час тут збудовано агрегатний завод, нові цехи машинобудівного і рай сільгосптехніки, авто підприємства, автостанцію, комбінат побутового обслуговування, райлікарню, кінотеатр, три школи, два дитсадка, музичну та дитячо-юнацьку спортивну школи, пляж «Левада» та міський стадіон, приміщення редакції й друкарні, банку, зв’язку, машинно-лічильної станції, готелю, ресторану, меморіал Слави і Площу ім. Леніна, десятки житлових будинків та інших споруд адміністративного та соціально-культурного призначення.

У 80-х роках розвиток Красилова сповільнився, а подальша економічна криза перших років української незалежності, знову відкинула його назад. З кінця 90-х років почало скорочуватися населення. Різко знизилось промислове виробництво.

В серпні 1989 року у Красилові було утворено нове підприємство будівельно-монтажне управління робітничого постачання «Укргазпром», яке забезпечувало будівництво газопроводів, приміщень та автоперевезення. У 1997р. Красилівський цукровий завод першим в області розпочав виробничий сезон, переробивши за добу 16000 т. цукрових буряків. В 1994р. було засновано ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське». За роки існування підприємство розширилось, освоїло найсучасніші технології з виготовлення мінеральних вод, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, питної води негазованої. Підприємство неодноразово нагороджувалось, як переможець Всеукраїнського конкурсу «Краща торгова марка України» почесними дипломами за високу якість мінеральної води «Оболонська-2» та дипломом фіналіста Всеукраїнського фіналіста Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України» за 1 місце у номінації «Продовольчі товари».

2006 рік – створення СП ТОВ «Арсенюк- Штефанік», яке спеціалізується на продажі і технічному обслуговуванні автомобілів «Рено». СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік» є лауреатом Всеукраїнського конкурсу якості продукції – «100 кращих товарів України».

У жовтні 2001 р. з’явилася перша випічка ТМ «Мамин хліб» (м. Красилів). На сьогодні - це близько 150 найменувань різноманітної випічки, хліб, булочки, торти та тістечка.

Відкрите акціонерне товариство «Красилівський машинобудівний завод» є одним із провідних підприємств багатогалузевого холдингу «Укртехнопром». Завод є лідером в області машинобудування для цукрової, комбікормової галузей, харчової промисловості входить в п’ятірку найбільших виробників газових котлів побутового та виробничого призначення України.

АвторFedКоментарів0Переглядів18904
Промышленные преобразователи частоты ссылка.