Селище міського типу, розташоване на берегах річки Ікопоті. Центр селищної ради.
Вперше згадується в 1593 р. під назвою Голодиківці. Пізніша назва - Голодьки (Холодьки). В 1629 р. тут налічувалося 6 димів. З кінця XVI ст. до 1673 р. - власність князів Заславських, з 1673 до 1720 р. - Любомирських, з 1720 по 1851 р. - Сангушків, з 1851 по 1917 р. - графів Потоцьких.
Сучасна назва Антоніни побутує з 70-х років XVIII ст. Названо село так в честь дружини заставного власника Голодьок І. Марчевського. Останній побудував в Анотнінах палац і розбив парк.

З початку XIX ст. село стало літньою резиденцією князів Сангушків, а пізніше графів Потоцьких. Деякий час тут проживав торбаніст Г. Відорт.
У 1864 р. відкрито церковно-парафіяльну школу, яка пізніше була перетворена в однокласне народне училище.
З відміною кріпосного права селяни Антонін (89 дворів) одержали 948 дес. землі та спільний з гр. Потоцькими вигін.
В 1884 р. в селі налічувалося 138 дворів і 938 жителів. Діяли 2 цегельні. Через шість років тут уже 150 дворів, населення -1185 православних, 160 католиків і 20 євреїв. В 1898 р. відбулися заворушення селян з вимогою дозволити переселення до Сибіру.
В 1902 р. відкрито лікарню, у 1904 р. - пожежне депо.
1905 р. - заворушення селян. Основна вимога - збільшення оплати праці.
У 1913 р. в Антонінах проживало 2009 чол. Функціонували поштово-телеграфна контора, земська поштова станція, народне училище, лікарня, аптека, фельдшерський пункт. Діяв водяний та паровий млини, лісопильний завод.
В 1917-1919 рр. в селі постійно перебував польський легіон.
У 1919-1920 рр. за село точилися жорстокі бої між більшовиками і польськими військами та підрозділами армії УНР.

З 1923 по 1962 рр. Антоніни - районний центр.
В 1922 р. створено державний заповідник "Антоніни", пізніше (з 1924 р.) - племгосп ім. Домбаля. Діяло ТСОЗ та кредитне товариство.
В 1928 р. в селі 382 двори, 1294 чол. населення.

1930 р: організовано колгосп "Червоний Донбас". Колективізацію завершено в 1933 р. Під час голодомору померло 15 чол. До війни функціонувала семирічка, а потім середня школа. Діяв дитячий будинок, працювала лікарня.

7 липня 1941 р. село окуповане фашистами. В роки окупації діяла підпільна організація.

5 березня 1944 р. Антоніни визволили радянські війська. На фронті загинув 201 чоловік.

З 1957 р. Антоніни - селище міського типу.
В 60-х-70-х роках місцевий колгосп ім. Щорса займав чільні позиції в районі.
В селищі - РТП "Антонінське", молокозавод (не працює), лікарня, середня школа, школа-інтернат, музична школа, будинок творчості школярів, бібліотека, пошта, аптека, ДЮСШ, СТОВ.